Фінансове право 01/09/04 10:23 AM Фінансова допомога
Фактичні обставини: юридична особа яка не являється фінансовою установою надає іншій юридичній особі позику грошовими коштами.
Висновок підготовлено на підставі: Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”, Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств”, Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 22.01.2004 № 21.
Зміст висновку:
1. Описова частина
Поворотна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.
П. 1.22.2. Закону “Про оподаткування прибутку підприємств”
фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів;
ст.1 Закону “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”
Виходячи із дефініцій наведених понять можна дійти висновку, по їх нетотожність. Вони мають різну юридичну природу.
Юридичні особи, які не мають статусу фінансових установ (надалі – юридичні особи) можуть надавати фінансові послуги в рамках Положення Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України “Про надання окремих фінансових послуг юридичними особами – суб’єктами господарювання, які за своїм статусом не є фінансовими установами” від 22.01.2004 року №21 (надалі - Положення). Положення встановлює можливості надання фінансових послуг та порядок, якого необхідно дотримуватись при наданні окремих фінансових послуг юридичними особами які мають визначене законами та нормативно-правовими актами Держфінпослуг право надавати окремі види фінансових послуг (далі - юридичні особи). Положення поширюється на юридичних осіб, які:
1. систематично (три і більше) надають фінансові послуги з фінансового лізингу, надання порук та позик фінансовими активами, здійснюють інші операції, які відповідно до висновків Держфінпослуг віднесені до того чи іншого виду фінансових послуг, згідно з порядком, установленим чинним законодавством України;
2. уклали хоча б один договір про надання фінансових послуг, перелічених вище, на загальну суму, що перевищує 80000 гривень.
Якщо юридична особа за визначеними критеріями підпадає під дію Положення, то вона має стати на облік Держфінпослуг, та дотримуватись певних правил, зокрема: затвердити внутрішні правила надання фінансової допомоги, вести юридичний журнал обліку укладених договорів та інше.
Разом з тим Положення не встановлює граничний розмір суми, яку можна передавати як поворотну фінансову допомогу протягом календарного року.
Щодо оподаткування отримувача допомоги:
В ст.4 Закону “Про оподаткування прибутку підприємств” – зазначено, що до валового доходу включаються суми поворотної фінансової допомоги, отримані платником податку у звітному періоді, що залишаються неповерненими на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 цього Закону. У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення. При цьому валові доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов'язання особи, що надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні. Як виняток з правила, визначеного цим абзацом, операції з отримання (надання) фінансової допомоги між платником податку та його філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, розташованими на території України, не призводять до зміни їх валових витрат або валових доходів;
Із вищезазначеного випливає, що кошти отримані в якості поворотної фінансової допомоги від юридичних осіб, які оподатковуються на загальних умовах не повинні включатися до валового доходу.
Застереження: п. 7.9. Закону “Про оподаткування прибутку підприємств” - не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку у зв'язку з отриманням платником податку фінансових кредитів від інших осіб – кредиторів, а також поверненням основної суми фінансових кредитів, наданих платником податку іншим особам – дебіторам.
Фінансовий кредит - кошти, які надаються банком-резидентом або нерезидентом, кваліфікованим як банківська установа згідно із законодавством країни перебування нерезидента, або резидентами і нерезидентами, які мають статус небанківських фінансових установ, згідно з відповідним законодавством, а також іноземними урядами або його офіційними агентствами чи міжнародними фінансовими організаціями та іншими кредиторами-нерезидентами у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк, для цільового використання та під процент. Правила надання фінансових кредитів встановлюються Національним банком України (стосовно банківських кредитів), а також Кабінетом Міністрів України (стосовно небанківських фінансових організацій) відповідно до законодавства.
П.1.11.1. Закону “Про оподаткування прибутку підприємств”
Фінансовий кредит - кошти, які надаються у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк та під процент;
Ст.1 Закону “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”
В цілях оподаткування буде використовуватись визначення наведе в Законі “Про оподаткування прибутку підприємств”, визначення наведене в Законі “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” використовується в розрізі господарських договорів.
Що стосується питання про віднесення відсотків на валові витрати, то тут Закон “Про оподаткування прибутку підприємств” в п.5.5.1. зазначає наступне: до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.
Судова практика:
ВГСУ у своєму листі від 24.07.2001 р. N 01-8/824 “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних та інших органів” зазначає зокрема наступне:
7. Платник податку не припустився порушень податкового законодавства, оскільки отримані ним за договором позики кошти не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню податком на прибуток.
Рішенням арбітражного суду, залишеним без зміни наглядовою інстанцією, задоволено позовні вимоги повного товариства (далі - товариство) до державної податкової інспекції щодо визнання недійсним її рішення про застосування та стягнення фінансових санкцій за порушення податкового законодавства.
Судові акти мотивовано безпідставністю віднесення позичкових коштів до валового доходу з посиланням на те, що до цього доходу включаються лише ті надходження від позареалізаційних операцій, які передані у власність платника податку і не підлягають поверненню. Водночас відповідно до підпункту 7.9.1 пункту 7.9 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон) не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку у зв'язку з цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачі права власності на таке майно. Позичкові кошти не можуть розглядатися як дохід у розумінні пункту 4.1 статті 4 Закону, оскільки отримання позики передбачає наступне повернення грошових коштів.
У заяві до Вищого арбітражного суду України державна податкова інспекція просила скасувати рішення і постанову арбітражного суду та відмовити у позові з тих мотивів, що з моменту перерахування коштів на рахунок позичальника, позикодавець втрачає право власності на ці кошти і вони стають частиною майна позичальника. Оскільки згадані кошти переходять у власність, вони, на думку заявника, повинні включатися до складу валового доходу та оподатковуватися податком на прибуток.
Розглянувши матеріали справи та доводи заявника, судова колегія Вищого арбітражного суду України по перегляду рішень, ухвал, постанов встановила таке.
Рішення державної податкової інспекції, яким товариству донараховано податок на прибуток та застосовано до нього фінансові санкції, прийнято на підставі акта перевірки дотримання товариством податкового законодавства, відповідно до якого товариством на порушення вимог підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону не включено до складу валового доходу кошти, отримані від фізичної особи за договором позики, у зв'язку з чим занижено розмір податку на прибуток.
Відповідно до пункту 3.1 статті 3 Закону об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника податку та суму амортизаційних відрахувань.
Згідно з пунктом 4.1 статті 4 Закону валовий дохід - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду. До складу валового доходу не включаються суми коштів, визначені підпунктами 4.2.1 - 4.2.15 пункту 4.2 статті 4 Закону, а також інші надходження, прямо визначені нормами Закону (підпункт 4.2.16 пункту 4.2 статті 4). Тобто, до складу валового доходу включаються всі доходи, крім тих надходжень, які прямо визначені названим Законом. Пункт 4.2 статті 4 Закону не передбачає у своєму переліку коштів, отриманих за договорами позики.
Відповідно до статті 374 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає другій стороні (позичальникові) у власність (в оперативне управління) гроші або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошей або рівнукількість речей того ж роду і якості. Отже, за таким договором виникають боргові зобов'язання, операції за якими з метою оподаткування відносяться до операцій особливого виду, оподаткування яких регулюється виключно пунктом 7.9 статті 7 Закону.
Не відповідає приписам Закону твердження заявника про те, що до валового доходу не включаються і не підлягають оподаткуванню кошти, отримані за борговими зобов'язаннями, перелік яких міститься в абзацах другому і третьому підпункту 7.9.1 пункту 7.9 статті 7 Закону, а також про те, що залучення коштів за договорами позики не передбачено зазначеною нормою.
Відповідно до підпункту 7.9.1 пункту 7.9 статті 7 Закону "не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти або майно" у випадках, які наведені в абзацах другому, третьому і четвертому цього підпункту. Абзацом четвертим підпункту 7.9.1 цієї статті передбачено випадки залучення платником податку на підставі договорів лише майна, проте, з урахуванням приписів абзацу першого, який є загальним для випадків, зазначених у абзацах другому - четвертому цього підпункту, відповідний абзац охоплює випадки залучення платником податку також коштів за вказаними у ньому цивільно-правовими договорами.
Договір позики є цивільно-правовим договором і, враховуючи, що предметом такого договору є гроші або речі, на нього поширюється дія абзацу четвертого підпункту 7.9.1 пункту 7.9 статті 7 Закону.
Підтвердженням того, що кошти, отримані за договором позики, не включаються до валового доходу, є також Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 р. N 87, у пункті 4 якого термін "доходи" визначено як збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників). Враховуючи, що позичкові кошти підлягають поверненню, їх отримання не призводить до зростання власного капіталу платника податку, а отже такі кошти не підлягають оподаткуванню.
З огляду на викладене, судова колегія Вищого арбітражного суду України по перегляду рішень, ухвал, постанов залишила без зміни рішення та постанову арбітражного суду зі справи з огляду на їх відповідність приписам чинного законодавства.
2.Узагальнююча частина
Юридична особа яка не являється фінансовою установою може надавати іншій юридичній особі фінансові послуги (позику грошовими коштами) дотримуючись таких положень:
.... За більш детальній інформацією звертайтесь до Хоменко С.М.
