Забута Ігор Борисович
освіта: вища економічна, юридична
33002, вул. Приходька, 26-2, м. Рівне
тел.: (80362)22 31 48, (8 050)435-53-38

Практична ситуація:
Продавець (м. Львів) при укладанні договору купівлі-продажу з покупцем (м. Луганьск) погоджується на розрахунок за поставлений товар простим векселем. У порівнянні з договором, який передбачає оплату коштами після поставки, вексель не дає продавцю додаткових гарантій, але може спростити процесуальні процедури.
Переваги використання векселя, як доказу заборгованості покупця:
1) скорочено час вирішення спору господарським судом: спір про стягнення заборгованості за опротестованим векселем має бути вирішено господарським судом у строк не більше одного місяця від дня одержання позовної заяви (ч. 2 ст. 69 ГПК), тоді як за загальним правилом спір вирішується у строк не більше двох місяців (ч. 1 ст. 69 ГПК).
2) продавець може звернутись до нотаріуса для опротестування векселя та здійснення виконавчого напису з подальшим зверненням у виконавчу службу (ст. 8. Закону України „Про обіг векселів в Україні”).

Другий варіант є найпростішим та найшвидшим. В обох випадках необхідним є вчинення протесту нотаріусом.

Процедура протесту за векселем

У відповідності до ст. 295 та ст. 296 „Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України”
1) протест векселів про неоплату вчиняються нотаріусами за місцем знаходження платника або за місцем платежу (доміцильовані векселі, тобто векселі, які підлягають оплаті у третьої особи);
2) векселі для вчинення протесту про неоплату приймаються нотаріусами після закінчення дати платежу за векселем, але не пізніше 12-ої години наступного після цього строку дня.

Якщо продавець і покупець знаходяться в різних регіонах країни, звернутись до нотаріуса за місцем знаходження векселедавця не пізніше 12-ої години наступного дня не завжди можливо. Але Інструкція передбачає ще одну можливість: звернення до нотаріуса „за місцем платежу”.

Місце платежу

У відповідності до ст. 6 Закону України „Про обіг векселів в Україні” платіж за векселем на території України здійснюється тільки в безготівковій формі. Виникає питання, що ж є „місцем платежу” при розрахунках у безготівковій формі?

Зміст реквізиту „Місце, в якому має бути здійснено платіж” розкривається в Уніфікованому законі про переказні векселі та прості векселі (УЗВ). УЗВ не містить прямих роз’яснень щодо місця платежу по простому векселю. Але у відповідності до ст. 77 УЗВ до простих векселів застосовуються такі ж положення, що й до переказних, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів. А саме, до простого векселя застосовуються положення, які стосуються переказного векселя „що підлягає оплаті за адресою третьої особи або у місцевості, іншій, ніж місце проживання трасата (ст. 4)”, тобто місцем, в якому має бути здійснено платіж за простим векселем, крім місця знаходження векселедавця, може бути:
1) місце проживання третьої особи;
2) будь-яка інша місцевість.

Розглянемо можливість зазначення в простому векселі „іншої місцевості”, як місця платежу (в нашому випадку бажано, щоб це було місцезнаходження продавця).
В бланку простого векселя, запроваджено Рішенням ДКЦПФР від 22 листопада 2001 року N 338 „Про затвердження Положення про вимоги до стандартної (типової) форми виготовлення вексельних бланків”, передбачено реквізит „Підлягає сплаті в ... місце платежу...найменування банківської установи”.
Тобто зазначення банківської установи є необхідним і правильним буде зазначити як місце платежу адресу векселедавця та назву обслуговуючого його банку.

Але є можливість зазначення місяця платежу, іншого ніж місце знаходження векселедавця – доміциляція векселя. 

Доміциляція векселя

У відповідності до „Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України” доміциляція векселя це – „призначення за векселем особливого місця платежу, що відрізняється від місцезнаходження особи, яка зазначена як платник за векселем, шляхом проставлення доміциляційної формули. Під час складання векселя векселедавець може зазначити не лише особливе місце платежу, а й особу, яка оплатить вексель у місці доміциляції”.

Виходячи з такого визначення, необхідною ознакою доміцильованого векселя є призначення особливого місця платежу, а призначення доміциліата є  факультативної ознакою, правом векселедавця. Доміциляційна формула - напис на векселі, що обумовлює особливе місце платежу, яке відрізняється від місцезнаходження особи, яка зазначена як платник за векселем. Доміциляційна формула учиняється векселедавцем.

У відповідності до п. 11.3. Положення ознакою доміцильованого векселя є „наявність на лицьовому боці простого або переказного векселя вказівки векселедавця "Доміцильований у ____" (найменування особливого місця платежу і назва банку) або "Платник ____" (назва банку і найменування особливого місця платежу), або "Підлягає оплаті в _____" (назва банку і найменування особливого місця платежу).”

Таким чином векселедавець може зазначити у простому векселі: „Підлягає сплаті в м. Львів, банк Х” (банк векселедержателя). В цьому випадку вексель буде відповідати всім ознакам доміцильованого, що дозволить нотаріусу вчинити протест векселя про неоплату за місцем платежу.  У відповідності до п. 298 „Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України” вимога про оплату пред’являється нотаріусом платнику або доміциліанту (не доміциліату!), які, в нашому випадку, є однією особою. Щодо необхідності укладення договору між доміциліантом та банком, як це зазначено в ст 11.5. „Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України”, то це обов’язок доміциліанта, і нотаріус не зобов’язаний перевіряти факт укладення такої угоди. Неукладення такої угоди ніяким чином не може бути підставою вважати вексель недійсним.

Однак і оформлення договору доміциляції векселя не буде надто тяжким тягарем для векселедавця: більшість банків пропонують укладення договору за 1 день з комісією 0,5% від суми векселя.