Фінансове право 01/09/03 4:11 PM Відкриття іншого основного розрахункового рахунку при наявності податкової заборгованості
Увага!!! Майже все законодавство, на яке є посилання в даної статті (діючого в лютому 2001 року), на даний час втратило чинність або притерпіло значні змини. Тому пропанується фахівцям висловити свої думки з приводу розвідку запропонованої ситуації на сьогодення, або просто віднестись до цього матеріалу з призмою вивчення історії правового ставлення законодавця до викладеної проблеми.
Суть справи: в грудні 2000р. ДПА у м. Києві направило в АКБ “*” розпорядження про зупинення операцій на рахунках в установах банків згідно з п.4.2.2 “Положення про зупинення операцій…” Підприємство на підставі ст.24 Закону України “Про підприємства” відкрило в іншому банку розрахунковий рахунок, назвавши його основним, і звернулось до банку, рахунок в якому був заблокований розпорядженням ДПА, з платіжною вимогою про перерахування залишків коштів на основний рахунок для погашення податкової заборгованості. Банк на підставі платіжної вимоги, керуючись п.4.5 Положення “Про зупинення операцій…”, перерахував залишок коштів на основний рахунок в інший банк.
Питання:Чи мав право банк при наявності розпорядження про зупинення операцій перераховувати залишок коштів на інший рахунок, визначений клієнтом як основний?
Діючими нормативними документами передбачений один випадок перерахування коштів під час дії розпорядження про зупинення операцій, а саме: у разі відсутності коштів на основному рахунку дозволяється перерахування платником податків коштів на основний рахунок для погашення сум податкової заборгованості (п.4.5 Положення про зупинення операцій…).
В розпорядженні про зупинення операцій в даному випадку підставами для зупинення операцій названі: 1) порушення встановленого законом порядку реєстрації; 2) існування реальної загрози витрачання грошових коштів.
Податкову заборгованість, як підставу для перерахування коштів на основний рахунок, назвав у своїй платіжній вимозі клієнт банку, операції на рахунку якого були зупинені. Ця підстава була названа тому, що інших причин перерахування коштів на основний рахунок нормативними документами не передбачено.
Але, якщо банк керувався цією підставою, то він повинен був також керуватись п.1.7 Інструкції “Про порядок відкриття та використання рахунків у національній та іноземній валюті”, де сказано, що при зміні основного рахунку суб’єкт підприємницької діяльності, який має податкову заборгованість, зобов’язаний надати в установу банку письмову згоду податкового органу за місцем його реєстрації як платника податків.
Така ж вимога міститься і в Указі Президента України від 04.03.98р. “Про заходи щодо підвищення відповідальності за розрахунки з бюджетами та державними цільовими фондами”, де говориться, що зміна основного рахунка платника податків, який має податкову заборгованість, здійснюється установою банку тільки за згодою органу державної податкової служби.
Висновок:Банк не мав права перераховувати залишок грошових коштів на основний рахунок з наступних причин: по-перше, у банку не було відомостей про податкову заборгованості у клієнта; по-друге, якщо відомостями про податкову заборгованість як таку, що реально існує банк вважає платіжну вимогу клієнта, то він повинен був витребувати від клієнта письмову згоду податкового органу за місцем його реєстрації на зміну основного рахунку.
Таким чином банком допущено порушення Інструкції про порядок відкриття та використання рахунків, а також Указ Президента України.
Якщо в результаті порушення державі завдано збитків, тобто є податкова заборгованість, то в діях посадових осіб установи банку вбачаються ознаки злочину передбаченого ч.2 ст.167 КК України, так як вони внаслідок невиконання або неналежного виконання своїх службових обов’язків, через недбале та несумлінне ставлення до них, спричинили тяжкі наслідки для державних інтересів, а саме ненадходження до державного бюджету обов’язкових платежів на загальну суму в .... грн., або яка в 25 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Складнощі: 1. Можливість оскарження рішення клієнтом (не той випадок, коли фірма фіктивна і ніхто з ДПА не спорить). 2. Наявність рішень арбітражного суду про визнання недійсним розпоряджень про зупинення операцій. 3. Наявність рішень господарського суду про відмову в позові про визнання недійсною реєстрації фірм.
Ситуація така, у 2003 р. підприємство звернулося до установи банку про надання довідки про наявність рахунку і т.д., на що банк повідомив що рахунок закрито у 2002 р., надавши пояснення у зв’язку із тим що був відсутній рух коштів та на основі договору. Про те ніякого повідомлення про закриття рахунку підприємство не отримувало. Банком було надіслано повідомлення до податного органу про закриття рахунку, але згідно законодавства таке повідомлення повинно також надіслати підприємство. Як вирішити цю ситуацію? Чи зобов’язаний банк повідомляти підприємство про закриття основного рахунку?
У розділі 8 “Переоформлення та закриття рахунків” Інструкції про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті затверджена постановою Правління Національного банку України від 18 грудня 1998 року N 527 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 грудня 1998 р. за N 819/3259 нічого не вказано про обов‘язок банку повідомити клієнта про закриття рахунку. Можливо такій обов‘язок є в договорі? Які саме підстави закриття рахунку вказано у договорі? (Рахунок вони такі могли закрити у обумовлених у договорі випадках – п.8.3 вказаної Інструкції). З приводу “вирішення ситуації” – яка мета стоїть? Куди цю ситуації клієнт бажає “вирішити” ?
В договорі передбачено закриття рахунку при відсутності руху коштів більше ніж 6 місяців, якщо б умова попередження підприємства була вказана в договорі то я не звертався с таким питанням. Рахунок закрито на основі п. 8.1. розділу 8 “Інструкції про відкриття банками рахунків у нац. та іноземній валюті”. Проте можливо я не так висловив своє питання. Суть полягає у тому що чи може податковий орган (а таке можливо) застосувати штрафні санкції проти підприємства за неповідомлення про закриття рахунку протягом 3-ох днів з моменту його закриття? Обов’язок повідомити подат. орган про закриття рахунку передбачено Законом “Про Підприємництво”. Як діяти в такому разі?
По-перше, напевно вони помилились: “8.1. Під час реорганізації підприємства (злитті, приєднанні, поділі, перетворенні), а також у разі проведення перереєстрації суб'єкта підприємницької діяльності, викликаної зміною його назви, організаційно-правової форми, форми власності, рахунок закривається.” а “8.3. Поточні рахунки клієнтів банків закриваються на підставі: ... на інших підставах, передбачених законом чи договором між банком та власником рахунку.”
По-друге, податкові органі завжди будуть при наявності слабкої тіні підозрі на якісь порушення нараховувати всілякі штрафні санкції – це їх робота.
Що робити? По-перше, протягом 3-х днів з дати, коли узнали про закриття р/р, повідомити митарів про закриття р/р, по-друге відстоювати свої права у суді шляхом подання позову про скасування невірно застосованих до Вас штрафних санкцій (з початку є можливість скаржитись до керівництва, але це марно, або хиба що для додатку до позивної заяви).
/10/2003 2:18 PM From: Дмитро e-mail:lawyer@ukrsat.net.ua To: Всем В договорі передбачено закриття рахунку при відсутності руху коштів більше ніж 6 місяців, якщо б умова попередження підприємства була вказана в договорі то я не звертався с таким питанням. Рахунок закрито на основі п. 8.1. розділу 8 “Інструкції про відкриття банками рахунків у нац. та іноземній валюті”. Проте можливо я не так висловив своє питання. Суть полягає у тому що чи може податковий орган (а таке можливо) застосувати штрафні санкції проти підприємства за неповідомлення про закриття рахунку протягом 3-ох днів з моменту його закриття? Обов’язок повідомити подат. орган про закриття рахунку передбачено Законом “Про Підприємництво”. Як діяти в такому разі?
6/10/2003 2:54 PM From: AVPro e-mail:avpro@ukr.net To: Всем По-перше, напевно вони помилились
